Гроза

Стояв місяць грудень, з неба валили сніги,
та такі сніги, що подібних ніхто не бачив давно.
Вулиці прогиналися від страшної нудьги.
Світив місяць, наближалось польське різдво.

В один з таких днів, напевно, на Миколая
Коли топтати сніг виходили всі
Всі, тобто оця неконтрольована зграя
на маршрутках, тролейбусах і таксі

Небо, раптово, затягнулось хмарами
Великою тінню понад базарами
ранок перейшов у вечір
сніг перестав посипати плечі.

Воно, я думаю, спочатку усім тільки на радість
Що снігопад, що темрява - одна ж біда
Поки у люду неймовірну цікавість
не викликав той факт, що почалася гроза

"Ніфіга собі" - це якщо найбільш цензурно
це якщо передати у середньому думки присутніх
Ніби нічого страшного, але якось усе це дурно
Щось у цій погоді тривожило, якась невидима сутність.

"Да як воно так, зимою ж так не буває"
"Ну блін, що називається попили глінтвейн"
"Такими справами сам чорт управляє"
"Та який чорт, попустись, менше треба пити портвейн".

Стихія, між тим і не думала вщухати
Грім навіть глухим не дозволив би спати
Блискавиці танцювали чорними небесами
Двометрові шафи чомусь захотіли до мами.

Ні, серйозно, гуркіт стояв такий гучний,
що нойз полушн крутіше мегаполісів
Словом, день видавався дійсно страшним
і поступово набирав все дивніших обрисів

Наступний абзац цієї грудневої кул сторі
Прямо таки до цього терміну доторкається
Тобто, справді кричали, "Абзац, ми що хворі?
Мало того що грім, так ще й дощ починається!"

Найкмітливіші, або з мінімальним знанням фізики
Одразу посміхнулися і пішли шукати лійки
Казали, що немає часу тут бити байдики
В мінус п'ятнадцять дощ може йти тільки з горілки!

"Ну ось він, до нас прийшов рай алкоголіків,
благодать сама спустилася з неба"
"Цей день офіційно не має недоліків,
чого ми чекаємо, чекати не треба!"

І парад адептів нової градусної віри
повилазив з укриттів, дружно відкривши рота.
Навколо все ще фігачив вітер
Але всім байдуже, мікстура ж добротна!

Як завжди знайшовся той, кому найбільше треба
якийсь громадянин, чийого імені краще не знати
Виліз на пам'ятник Леніну, простягнув руки до неба
і на всю пропиту горлянку почав кричати:

"Господи, тепер я увірував в твою істинну силу!
Тепер буду вірувать до самого згину!
Усі старі атеїстичні погляди - від цієї бісової влади
нав'язують ідеології, безбожні гади!

Але, Отче, зроби ласку, почуй цю молитву
Почуй у сяйві свого священного блиску
Дякую за такий безмежний дар суспільству
але для повного щастя, пошли ще й закуску."

На цих словах триметровий гранітний вождь трудящих
Подихом вітру був скинутий з постаменту
а цей чувак, проповідник-алкаш непутящий
полетів за ним у напрямку вологого цементу.

Світло з неба, що виявилося блискавкою
зарядило одночасно і чуваку, і Леніну в голову
Та й нічого по ним не лишилося згадкою
тільки калюжі горілки, що не горіла і багато-багато попелу.