Любов ж бо тяжкий наркотик
затягує.
Скільки рубців від ін'єкцій
простраждало ваше серце,
скільки шрамів
не зажило?
А вам в кайф не лише від уколів,
а й від ран і страждань.
Від їх циклічного змісту.
Ви ті іще мазохісти.
Ти і ти!
Ваші спроби закидатися
такі однаково різні,
але наркотик спільний.
Шприц завжди не стерильний.
Ти, опудало в капюшоні!
Я тебе бачу.
Я-то тебе бачу.
Але чи бачить тебе
вона.
Ота твоя, твоя Вона?
Та ніфіга.
Твій штамп препарату відстань!
Найвищий кайф
близька до передозу,
доводяча до психозу,
існуюча без екстазу
невзаємність.
І ти, вибач за відвертість,
з цим надовго
чи не до смерті
занадто застряг ти, друже,
у цій круговерті.
А ти! Тебе я також бачу!
Тебе, між тим,
тут видно всім.
Маєш занадто велику силу,
як на наркомана.
Ти є дилер
цієї хімії
Хоча стривай,
не оминуть і тебе
наслідки недотримання
дози.
Відчуєш ти як це
жити однією думкою
про те, я позбутися
ломки.
Так живу я.
Від ломки трясе,
збивається приціл,
забувається усе чого бажав,
усе чим жив.
Життя стає пеклом,
коли ти
придушуєш
кохання.
Щоб бути вище цього!
І не бути ув'язненним тобою,
і не замикати в тій клітці
часом
й тебе.
Маю мужність
боротися з найдоступнішим,
й найкайфовішим,
й найсолодшим,
бо після закінчення його
лише темрява.
А моє серце більше
того не хоче.
Воно знову так
не зможе.
Хочу жити рівнинно,
а не як в тумані,
де або тільки добре,
або тільки погано.
Немає коментарів:
Дописати коментар