Поцілунок метелика

Червоний метелик загна́ний в куток

реагує на кожен спалах світла.

Потривожений і спровокований,

притискається до тріщин

у стінах.

Роздряпані стіни як знак,

як нагадування про незакінченну битву,

непродуману і програшну,

немов недовершена рима.

Темна кімната, відсутність освітлення,

боротьба рядків і метеликів.

Перемога червоних барв.

Так мене ще ніхто не цілував.

[Open]

Ти не є відображенням своїх вразливих місць.
Радше одне з них, найбільш чутливе,
навколо якого і нашаровуються усі інші,
немов кола пекла понад дияволом.

Ти є закриті двері на дев'ять замків,
ключ до яких десь у гірських печерах.
Піднімаєш обидві руки високо вгору
омиваєшся прозорою водою Касталії.

Послухай, ти приречений на поразку,
якщо один з чортів увізьме гору,
або чийсь Еліон без шансів програє.
Сам поєдинок, від початку, смерть.

Бо ти відкрився людині і надалі вразливий,
бо людина відкрилась тобі і цьому сила.

Підошва

Підошва старезного чобота
давила, давила
нікчемних мурах
розтирала їх нутрощі
по роз'їденій короїдом підлозі.

Чим сильніше ти будеш тиснути
тим швидше опинишся
поміж першим поверхом і чистилищем
у королівстві щурів,
де кожен безпомічний.

І якщо ти щиро вважаєш,
що сокіл потягне тебе за комір
віднесе поверхом вище
ти, у біса, помиляєшся.

Знищуючи комах задля сміху
ти підписав собі вирок
ніхто не має права
хордою перетинати коло.

Бо у третьому вимірі
і у ширшому розумінні
воно у переходить у кулю.
Куля, як відомо, не пробачає
необачних.

[ NMQP ]

Саме такі застрягають між зубів

і нестримно подрібнюють їх

на усіх фонетичних рівнях.

Їх ненавидять стадіони

за складну структуру куплетів

і рядки не про життя культурних прошарків.

Діти у моїй ще неоспіваній класиці

стрімко втікаючого часу

награватимуть ці прості піано- акорди

з любов'ю.

Приспів, то міцний клей-посередник,

розлитий між кількістю повторів

солодко голосою чарівницею

із моїх неспокійних ночей.

Таким чином жінки освідчуються коханим,

а слідом за ними їх чоловіки

тонуть у найщиріших голосах.

Таким чином спів виходить за рамки мови

і голос не встигає за фонетикою.

Так на кінчику кохання

народжується мистецтво.

Нічне

Доброї ночі усім, хто спить
в ефірі радіо втрачених мрій
ніч коротка, не впускайте мить
встигнете втонути у річці подій.

Хоча ні, ніч якраз достатньо довга
правда лише для німих примар
ніч -- корабель, у якого найдовша щогла
досягає полум'я, пливе поміж хмар.

А от дні навпаки такі мізерні
вони нагадують радіохвилі
без проблем долаючи стіни фанерні,
коротким дням не пробити бетонні брили.

Відтінки доби -- це те, що справді важливо
цикли по суті досить потрібна штука
квапливо вибухаєш, вмираєш сонливо
мусиш навіть із сплячими розмовляти,
щоб тебе взагалі хтось слухав.

Аби здолати перешкоди часом потрібно не спати,
або ж взагалі шукати нові ефірні частоти
здебільшого ефір змушує нас обирати
такі вже ми, люди, істоти.

[wine]

У винному погребі дядька Луї
виноградні потоки по самі краї
заливають хитанням наші кроки
підлаштовуються, сідають збоку
сіро-зелені погляди -- твої й мої
яскраво-червоні юні щоки.

Дубові бочки грають в п'ятнашки
відкрити їх зовсім не важко
ще простіше разом між них зникати
все тут приточене до певної дати
роками зміцнена кожна пляшка
буде що забути, буде й згадати.

Буря

В пустому всесвіті

світло долає перешкоди

чи то старі віконні рами,

чи то скло з подвійним дном.

Буря за вікном

буря за вікном.

Очевидна кореляція

між скупим промінням

і не спокійним сном.

Буря за вікном,

буря за вікном.

вітер змушує до мислення

рахування в голос спогадів

вигрібання серед образів

поламаним веслом.

Буря за вікном,

буря за вікном.

Найвлучніший постріл

цілує прямо в лоб.

думка друг стратегій -

усі атаки напролом.

Буря за вікном,

буря за вікном.

страхи твої і спогади 

буря за вікном

кошмари й сповіді

буря за вікном

тепло її дихання

буря за вікном

між дійсним і бажаним

буря за вікном

вона

буря

вона

вщухла.